Роки виробництва: 1981-1982
Основні технічні характеристики: довжина - 1770 мм; база - 1120-1170 мм; розмір шин - 2,50-16; вага (суха) - 55 кг; максимальне навантаження - 100 кг; контрольна витрата палива на 100 км шляху – 2,2 л; максимальна швидкість - 40 км/год; ємність паливного бака - 7 л. Трансмісія: зчеплення - багатодискове; число передач - 2; задня передача – ланцюгова.
Двигуни: Š-62 бензиновий, двотактний, з повітряним охолодженням; робочий об'єм циліндра - 49,8 см3; число циліндрів – 1; потужність - 2.0 к.с. при 5000 об/хв.
Загальний обсяг виробництва моделей Верховина-7 - 161,4 тис. мокіків.
З нововведень у мокіку «Верховина-7» слід передусім відзначити двигун Š-62. На відміну від Ш-58, у нього безконтактна електронна система запалювання, потужніший генератор і вдосконалений карбюратор. Як і Ш-58, він не має вбудованого педального приводу, а був оснащений кікстартером. Зовні двигун Š-62 відрізняється від попередника бічними кришками зміненої форми. Потужність і кількість оборотів двигуна не змінилися, а передаточне число задньої (головної) ланцюгової передачі збільшено, завдяки чому максимальна швидкість знижена з 50 до 40 км/год. Машина отримала нову фару, винесений на кермо блок контрольних приладів, задній ліхтар зі стоп-сигналом та вимикачем сигналу гальмування.
Модель «Верховина-7» стала найбільш невдалою моделлю в лінійці "Верховина" і протрималась на ковейєрі трохи більше року, тому наступна модель (яка попередньо мала називатись "Верховина-8") вже отримала назву "Карпати".
Модифікації та виконання:
Цікаві факти:
У 1981 році планувалось виготовляти «Верховину-7» (близько 40% загального випуску) паралельно з попередньою моделлю «Верховина-6».
Ціна мокіка (залежно від комплектації) – від 250 до 256 крб.
Мокікі Верховина-7 були пофарбовані в яскраві кольори і ледь надійшовши у продаж до магазинів «Спорттовари» - одразу були розкуплені. Був, щоправда, один аспект: вартість на Верховину-7 виявилася під 260 крб., проти 220 крб. за попередню модель. Як моральну втіху покупцям, щоправда, обіцяли безпроблемне електронне запалення, а отже теоретично було за що доплатити.
Але був і інший бік. Масове захоплення підлітків мопедами неминуче призводило до збільшення числа ДТП з участю. Цю проблему в СРСР вирішили адміністративно та кардинально — наказали виробникам обмежити максимальну швидкість мопедів до 40 км/год.
Більшого розчарування для хлопчаків важко було вигадати. Ви тільки уявіть, чи виїжджає щасливий володар новенької Верховини-7 у двір. Його мопед весь сяє, заводиться з полтичка завдяки електронному запаленню, сам він на сьомому небі від щастя, але в першому спарингу він програє всім. Як? Ну, як таке пережити? І ще цей регіт і глузування від власників "убитих корчів".
Крім того, після кількох сотень кілометрів у Верховини-7 просто розсипалася коробка передач. Виною всьому був "сирий" шауляйський двигун Š-62, але всі репутаційні ризики довелося нести Львівському мотозаводу.
ЛМЗ-2.159 Верховина-7 почали здавати назад, потік рекламацій на завод був величезний. Писали в обкоми партії та до міністерства. Розгорявся серйозний скандал. Львівський мотозавод був змушений вже 1982 року зняти з виробництва Верховину-7 і швидко запускати нову модель — ЛМЗ-2.160. Спочатку новинку планували назвати Верховина-8. AvtoExport навіть встиг надрукувати рекламні плакати під назвою Верховина-8. Але скандал із рекламаціями був такий, що у союзному міністерстві хтось сказав: Щоб я більше навіть не чув назви "Верховина". На Львівському мотозаводі цю фразу зрозуміли буквально і вирішили від гріха виводити новий бренд – «Карпати». Новинку спочатку навіть комплектували старим перевіреним мотором Ш-58, і тільки потім почали ставити вже модернізований Š-62m і V50. Тим, кому не вдалося здати Верховину-7 із рекламації, доводилося самостійно модернізувати свої мопеди. Змінювали зірочки, шестерні, а врешті-решт і цілий двигун.
Тому знайти зараз Верховину-7 в оригінальному виконанні – великий успіх. Саме тому Верховина-7 серед колекціонерів вважається досить рідкісним мокіком.
