Фабрика купця Олександра Олександровича Лейтнера була заснована у Ризі наприкінці 1886 року. Спочатку це була невелика, взята в оренду майстерня на Гертрудинській, 27, де троє робітників разом з господарем збирали велосипеди типу «павук» - на високій рамі з різновеликими колесами. За короткий термін їх виготовили аж 19 штук і досить швидко і вигідно продали. Так було започатковано першому в Росії (хоч і кустарному) малосерійному велосипедному виробництву. Зважаючи на те, що пропозиція народила високий попит, довелося Лейтнеру розширювати виробництво, набирати працівників, купувати верстати, ставити справу на потік. У старих стінах уже стало тісно, і незабаром підприємець вирішує переїхати до нової орендованої двоповерхової будівлі на вулиці Суворовській (Кр.Барона), 21. Тепер фірма випускає продукцію під торговою маркою «Росія». Тут зайнято 80 робітників, на рік випускається 500 велосипедів. Засноване щасливим підприємцем та талановитим інженером виробництво стало найбільшим подібного типу в імперії. Усі комплектуючі деталі місцеві майстри виготовляли дома, використовуючи лише деякі матеріали, одержувані з Англії.
До кінця XIX століття попит на нові засоби пересування все зростав, і Лейтнер вирішив розпочати будівництво першої в Росії фабрики велосипедів. 1894 року він купує землю, а через рік відкриває виробництво на центральній вулиці Риги – Олександрівській. Незабаром на нових площах вже використовується 67 металообробних верстатів, молот, 3 зварювальні агрегати, 4 емалювальні печі та 8 нікелювальних чанів. Число робітників наблизилося до двохсот, а річний випуск продукції досяг 1000 одиниць.
Розуміючи, що не можна зупинятись у розвитку, Лейтнер бере під заставу вже купленої ділянки землі, великі позички у банках. Вони були необхідні для реалізації задуманого ним плану будівництва значних за мірками того часу виробничих площ. Талановитий архітектор Вільгельм Бокслаф (1858-1945), Що мав на той час вже власне архітектурне бюро, розробив оригінальний проект адміністративного корпусу в стилі «цегляного еклектизму», з елементами модного на той час югендстилю. Було зведено також замкнутий комплекс цегляних триповерхових будівель у формі чотирикутника, в яких розташовувалися майстерні, склади матеріалів та готової продукції, гальванічний цех, кузня, магазин, виставкова зала, службові приміщення. Адміністративний будинок, що виходив фасадом на Олександрівську вулицю, вінчав флюгер у вигляді велосипеда. Майже весь комплекс будівель фабрики зберігся донині, зокрема і флюгер. До речі, через десять років за проектом Бокслофа буде збудовано Ризьке комерційне училище Біржового комітету (нині Академія мистецтв), будівлю Великої гільдії у Старій Ризі, понад 30 житлових та громадських будівель.
Важливим рубежем історія підприємства став 1896 рік. Саме тоді Олександр Олександрович вирішив вийти на загальноросійський ринок. Він везе свою продукцію на Всеросійську виставку-ярмарок до Нижнього Новгорода. На стендах представлено десять дорожніх та дві гоночні машини. Загалом же фабрика випускала у цей час близько 15 моделей велосипедів. На виставці Лейтнеру було присуджено золоту медаль з наступним формулюванням: «За хорошу роботу та чисте оздоблення велосипедів, а також за почин виробництва велосипедів у Росії». Кращого визнання здобути було неможливо. Найпопулярніша модель велосипеда - «Росія» отримала у 1901 році високу оцінку у Шотландії, на міжнародній виставці у Глазго.
1 липня 1897 року було засновано товариство на вірі (російський варіант акціонерного товариства) «Фабрика велосипедів «Росія» А.Лейтнера та Ко» зі статутним капіталом у 100 000 рублів. Його головою та розпорядником кредитів було обрано, звичайно ж, Олександра Лейтнера. Заробивши на велосипедах, він вирішує диверсифікувати свою справу, і починає паралельно випускати моторні човни, зброю, мотоцикли, мотоекіпажі. Коли в Європі з'явилися перші автомобілі, піонер «велобудування», переконавшись у перспективності нової справи, вирішив зайнятися автомобільним бізнесом. У 1899 році фабрика Лейтнера розпочала складання невеликих авто із закуплених у Франції та Німеччині агрегатів та виготовлених у Ризі рам та кузовів. Це була з перших спроб виробляти у Росії машини. На ювілейній виставці до 700-річчя столиці Ліфляндської губернії автомобіль Лейтнера, під тією ж маркою «Росія», отримав Великий приз. Надалі фабрика виготовляла приблизно 10 машин та мотоциклів на рік. Фірма була премійована на 11 виставках у різних містах Російської Імперії. Її магазини та представництва працювали у Санкт-Петербурзі, Москві, Києві, Варшаві, Лодзі та навіть у Парижі.
Але для багатьох це була перш за все велосипедна фабрика, що випускала широку гаму моделей світового рівня. Такою вона і залишалася. А її власник та талановитий інженер постійно удосконалював конструкції, орієнтуючись на найкращі закордонні зразки. Так з'явилися самозмащувальні та захищені від пилу втулки та каретки, що було вельми прогресивним нововведенням. На велосипедах «Росія» з'явилися задні втулки з вільним ходом та автоматичним гальмом. Вони були сконструйовані та запатентовані А.Лейтнером. На той час фабрика досягла найвищого рівня культури та якості виробництва. У 1901 році тут випускалося 20 моделей велосипедів: дорожні чоловічі та дамські, легкодорожні, гоночні, дитячі, вантажні триколісні, тандеми двох моделей, триплети, квадруплети та велосипеди з приводом за допомогою карданного валу. При цьому фабрика бралася за виготовлення будь-яких велосипедів на замовлення. Ціни коливалися від 130 до 200 рублів, багатоміски коштували до 450, а безчіпна модель – 225 рублів.
Фабрика «Лейтнера» набирає обертів і перший мотоцикл в Російській Імперії був виготовлений саме на цій фабриці у Ризі. 13 березня 1899 року про це повідомив журнал «Цикліст». У перший рік було виготовлено 5 екземплярів. у 1903 році Лейтнер представив нову модель мотовелосипеду з двигуном Fafnir, яку виготовляв до 1908 року. У 1901 році фірма Лейтнера представила на суд громадськості на Ризькій промислово-ремісничих виставці в павільйонах на території Еспланада «перший автомобіль, всі складові частини якого мали місцеве походження», як було заявлено в офіційному переліку експонатів. Їх виробництво було розпочато Лейтнером, який тонко відчував еволюцію запитів та забагаток публіки, ще в 1899 році. Разом з тим Лейтнера постійно мав намір здійснити план з виробництва вантажних автомобілів, але незабаром відмовився від цієї ідеї через трудоємність виготовлення і приступив до серійного випуску мотоциклів в 1903 році.
Представництва Лейтнера відкриваються у Москві, Санкт-Петербурзі, Варшіві, Лодзі та у Києві. Його фабрика виробляє по 8000 велосипедів на рік і стає міцним промисловим лідером. Але...Все змінила Перша світова війна.
У жовтні 1913 року фабрика отримала від Головного Військово-технічного управління (ГВТУ) замовлення виготовлення велосипедів для армії. У 1915 році у зв'язку з наближенням лінії фронту і з початком нагальною евакуацією безлічі промислових підприємств (таких знаменитих на всю Росію, як «Фенікс», «Руссо-Балт», «Мотор»), освітніх установ (Ризький політехнічний інститут і пам'ятників культури (наприклад, Колона перемоги (Рига)), фабрика Лейтнера емігрувала до міста Харків і пізніше стала базою для створення Харківського велосипедного заводу.
Наказ було отримано 10 липня 1915 року, а за два тижні майно фабрики було відправлено зі станції Ревель (Таллін) до Харкова. Після цього Лейтнер повернувся до Риги. Виконувати обов'язки директора у Харкові залишився завідувач виробництва Олександр Каспарович Фельдман. Саме у Харкові було розвернуто виробництво військової моделі велосипеду "Бойовий" конструкції Щіпанова. Спочатку цю модель повинна була виробляти московська фабрика "Дукс", але вона була перевантажена військовими замовленнями і патент і креслення цієї моделі було передано для виробництва на фабрику "Лейтнера". Так московсько-ризький велосипед Дукс Бойовий став першим велосипедом, який започаткував виробництво велосипедів на теріторії України.
Виробництво військових велосипедів тривало до кінця 1917 року і за цей час було виготовлено приблизно 3600 одиниць. Крім того, фабрика "Лейтнера" у Харкові виготовляла і цивільні моделі велосипедів. Згодом, саме на потужностяї і обладнанні фабрики "Лейтнера" у Харкові виникне у 1923 році Перший державний велозавод, який згодом ми будемо знати, як ХВЗ.
Сам Олександр Лейтнер захворіє, емігрує і помре у Італії у 1926 році. Але у стінах його колишньої фабрики виникне новий виробник - Густав Еренпрейс, який згодом перетвориться на славнозвісну Sarkana Zvaigzne - Ризький мотозавод. А Харківський велозавод у 1946 році фактично стане співзасновником Львівського вело, а згодом і мотозаводу (ЛМЗ). Ось яка величезна і потужна спадщина виявилась у ризької фабрики Лейтнера. Тому нам так важливо знати цю історію.
За 31 рік існування фабрика Олександра Лейтнера пройшла шлях від дрібної кустарної майстерні до найбільшого у галузі підприємства. За цей час було випущено понад 100 000 велосипедів 60 моделей, 5 моделей мотоциклів та трициклів. Після Другої світової війни у цих приміщеннях знаходилася взуттєва фабрика «Рекорд».
Фото Saulkrasti Bicycle Museum
